Сторінка соціального педагога
Графік роботи соціального педагога
Комунального закладу "Харківська гімназія № 21 Харківської міської ради"
https://www.unicef.org/ukraine/family-mental-health
1. Лист МОН від 02.08.2022 № 1/8794-22 “Щодо діяльності психологічної служби у системі освіти в 2022/2023 навчальному році”
https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-diyalnosti-psihologichnoyi-sluzhbi-u-sistemi-osviti-v-20222023-navchalnomu-roci
2. Лист МОН від 10.08.2022 № 1/9105-22 “Щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2022/2023 н. р.”
https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-organizaciyi-vihovnogo-procesu-v-zakladah-osviti-u-20222023-n-r
Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО "Ла Страда-Україна"
0 800 500 225;
116 111 (кожного дня, цілодобово)
Соціальний педагог є захисником інтересів дітей в усіх сферах життєдіяльності, забезпечуючи соціально-педагогічний патронаж дітей та молоді, як головного пріоритету і цінності в суспільстві.
Соціальна педагогіка є галуззю педагогіки. Основна категорія яку вона розглядає — соціалізація особистості (входження особистості в соціальне середовище, прийняття норм, цінностей та правил цього середовища).
Соціальна педагогіка в Україні — досить молода спеціальність, яка зараз знаходиться на етапі розвитку. Як спеціальність та навчальна дисципліна вона була введена досить недавно в 90-х роках 20 ст.
2. Я маю право вирішувати, чи відповідальний я за вирішення проблем інших людей.
3. Я маю право змінювати свою думку.
4. Я маю право робити помилки і бути відповідальним за них.
5. Я маю право бути нелогічним у прийнятті рішень.
6. Я маю право говорити, що я чогось не знаю.
7. Я маю право говорити, що я чогось не розумію.
8. Я маю право говорити, що я не маю до цього ніякої справи.
9. Я маю право встановити особисті пріоритети.
10. Я маю право говорити «ні» без почуття провини.
- діти, позбавлені батьківського піклування;
- діти-сироти;
- діти-напівсироти;
- діти, реєстрація яких проведена згідно ст. № 135 Сімейного кодексу України;
- діти з багатодітних родин;
- діти-інваліди;
- діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;
- діти з малозабезпечених сімей;
- діти військовослужбовців, які загинули під час виконання службових обов’язків.
Основні завдання :
■ створення сприятливих умов для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх правового та соціального захисту;
■ допомога в розвитку творчих і потенціальних здібностей дітей;
■ соціальний захист дітей пільгового контингенту.
1. Супровід учнів «групи ризику», вивчення їх соціального оточення;
2. Виявлення несприятливих умов, які зумовлюють відхилення в розвитку дитини;
3. Педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей під опікою, дітей-інвалідів, дітей-напівсиріт, дітей з багатодітних та неповних сімей;
4. Профілактика вживання алкоголю, наркотиків та інших шкідливих речовин, пропаганда здорового способу життя серед учнів закладу;
5. Профілактика насилля в сім’ї та в школі;
6. Консультативна допомога у професійному самовизначенні учнів;
7. Забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, захист їх інтересів у різноманітних інстанціях.
1. Виявлення учнів пільгового контингенту.
2. Обстеження житлово – побутових умови проживання дітей пільгового контингенту, складання актів.
3. Збір даних, що підтверджують належність дітей до пільгових категорій.
4. Відвідання дітей вдома, вивчення психологічного клімату в сім’ї, виявлення потреб сім’ї.
5. Складання психолого – педагогічних характеристик цих учнів.
6. Контроль за відвідуванням уроків, контроль харчування, медичних оглядів.
7. Залучення учнів пільгового контингенту до занять в гуртках.
8. Вивчення індивідуальних психологічних якостей дітей.
9. Забезпечення участі дітей пільгових категорій у районних та міських заходах.
Поведінкою, що відхиляється (девіантною), називають соціальну поведінку, яка не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. І.С.Кон уточнює визначення девіантної поведінки, розглядаючи її як «систему вчинків, що відхиляються від норми, яка є загальноприйнятою або такою, що припускається, чи то норми психічного здоров΄я, чи то права, чи то культури й моралі».
Відхилення в поведінці дітей і підлітків можуть бути зумовлені такими причинами:
- соціально-педагогічною занедбаністю, коли діти або підлітки поводяться неправильно через свою невихованість, негативні стереотипи поведінки, що склалися, відсутність у них необхідних позитивних знань, умінь і навичок;
- глибоким психологічним дискомфортом, що викликаний неблагополучними сімейними взаєминами, негативним психологічним мікрокліматом у родині, систематичними навчальними не успіхами, взаєминами з однолітками в колективі класу, що не склалися,неправильним (несправедливим, грубим) ставленням до дитини з боку батьків, учителів, однокласників;
- відхиленнями в стані психологічного та фізичного здоров΄я і розвитку, віковими кризами, акцентуаціями характеру й іншими фізіологічними психоневрологічними проблемами;
- відсутністю умов самовираження, незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистісних життєвих цілей і планів;
- бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища й соціально-психологічною дезадаптацією, яка розвивається на цьому підґрунті, зміною соціальних і особистісних цінностей з позитивних в негативні.
Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:
- поважати співрозмовника;
- говорити з ним як з рівним;
- аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;
- показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;
- розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;
- бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;
- делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;
- дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;
- бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.
1. Навчання- улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.
2. Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.
3. Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень.
4. Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто).
5. Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.
6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією.
7. Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому суїцид них думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.
До цієї групи можуть належати учні різних категорій, але найчастіше це
- діти-сироти;
- діти, позбавлені батьківського піклування;
- діти, схильні до правопорушень;
- діти із деструктивних сімей;
- діти з вадами фізичного та психічного розвитку;
- обдаровані діти, із труднощами у спілкуванні.
Учні, які потребують посиленої педагогічної уваги:
- схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);
- поганих звичок: тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії.
Основні характеристики та рекомендації педагогам щодо взаємодії з важковиховуваними
Вид поведінки, що викликає напругу | Агресивна поведінка
|
Основна харак-теристика поведінкових проявів | - поведінка базується на неконтрольованих спонуканнях, потягах; - логічна оцінка вчинків не береться до уваги; - погіршення самоконтролю; - імпульсивність; - запальність; - впертість; - почуття суперництва; - яскраві прояви гніву, жорстокості, асоціальних вчинків; - конфліктність; - егоцентризм (людина задовольняє лише свої потреби та інтереси); - підвищена збудливість, що призводить до частих скандалів та рукоприкладства.
|
Рекомендації щодо взаємодії | Робота з батьками: - викликати жалість з боку батьків по відношенню до дитини ; - пояснити механізм прояву гніву та агресивності; - викликати спогади батьків про своє дитинство для аналізу власної агресивної поведінки; - з'ясувати ставлення батьків до дитини (до її народження; в перші місяці життя — бажана/небажана дитина). |
Робота з дитиною: - ізоляція дитини від оточуючих на момент агресії; - загалом доброзичливо ставитися до дитини; - встановлювати довірливі та близькі стосунки; - ігнорувати агресивні тенденції, не фіксувати на них увагу оточуючих; - встановлювати заборону на агресивні дії; - враховувати вікові та життєві кризи дитини; - направити до спеціаліста-психолога. |
Вид поведінки, що викликає напругу | Депресивні розлади
|
Основ-на харак-теристика поведінкових проявів | - перевага негативних емоцій; - знижений тон переживань та демонстрації емоцій; - всеохоплююче почуття нудьги та туги; - зниження сили інтересів та вражень; - тілесна в'ялість, коливання ваги; - погіршення самопочуття (зниження апетиту, втрата ваги, безсоння тощо); - загострення соматичних захворювань (головний біль, втомлю ваність, сонливість тощо); - неакуратне та байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду; - постійне почуття самотності, непотрібності, провини та печалі; - зменшення контактів, ізоляція від друзів та сім'ї; - порушення уваги, що впливає на якість виконання роботи; - відсутність планів на майбутнє; - роздуми про смерть.
|
Рекомендації щодо взаємодії |
- підбирайте "ключі" до розгадки депресії та її причин; - поводьтеся з повагою до особистості депресанта; - будьте уважними, не сперечайтеся з ним; - задавайте запитання; - не втішайте, але разом з тим пропонуйте конструктивний вихід; - вселяйте надію; - закликайте до активної діяльності, не залишайте людину напризволяще; - оцінюйте ступінь ризику самогубства; - проводьте роз’яснювальну роботу з сім’єю; - направте до спеціаліста-психолога.
|
Вид поведінки, що викликає напругу | Демонстративні прояви
|
Основ-на харак-теристика поведінкових проявів | - постійне бажання бути у центрі уваги, "вразити" оточуючих; - швидкоплинна змінюваність емоційних станів (настроїв); - яскравість емоцій та емоційних проявів; - гнучкість, гарна пристосовуваність; - комунікативність; - розвиненість інтуїції; - вразливість, навіюваність, залежність від впливу соціуму; - егоцентризм (трактування ситуацій, виходячи з власних потреб); - артистичність, здатність до перевтілювання; - потреба постійно отримувати соціальне заохочення.
|
Рекомендації щодо взаємодії | Робота з батьками: - вчити задовольняти потребу дитини в увазі; - підтримати у наявний момент часу; - проявити зацікавленість особистістю та результатами діяльності; - показувати свою небайдужість; - об'єктивно ставитися до успіхів та заслуг дитини; - не піддаватись на маніпуляції; - направити на консультацію до спеціаліста-психолога.
|
Робота з дитиною: - створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей; - в окремих випадках підіграти дитині, підказуючи вихід з даної ситуації; - вчити долати гнів та регулювати тембр і силу голосу; - направити на консультацію до спеціаліста-психолога.
|
-
Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності. -
Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо. -
Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень. -
Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло. -
Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. -
Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою. -
Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. -
Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.
Задовго до ЗНО
- Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;
- Склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день.
У день ЗНО
- Будь зконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.
- Дій швидко, але не поспішай. Перед тим як дати остоочну відповідь , двічі прочитай завадання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.
- Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.
- Читай завжди уважно завдання до кінця. Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях шлях до помилок.
- Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.
- Використовуй методику виключення. Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.
- Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.
· Активно працювати на уроці: уважно слухати та відповідати на запитання.
· Якщо щось незрозуміло, не соромитися запитувати.
· Уважно й докладно записувати завдання з кожного предмета.
· Учитися користуватися довідниками та словниками, щоб уміти з’ясовувати значення незнайомих слів і висловів.
· Навчитися знаходити необхідну інформацію з допомогою комп’ютера.
· Складний матеріал уроку треба повторити того ж дня, щоб відразу закріпити його та запам’ятати.
· Виконуючи домашнє завдання, слід не лише думати, що треба зробити, а ще й з’ясовувати, з допомогою яких засобів і прийомів цього можна досягти.
· Не соромитися звертатися по допомогу до дорослого й однокласників.
· Перед виконанням домашньої роботи слід переконатися в тому, що в щоденнику записані всі завдання.
· Треба визначити послідовність виконання завдань і час, потрібний для виконання кожного з них.
· На письмовому столі має лежати тільки все необхідне для виконання одного завдання, після чого зі столу прибираються вже використані матеріали та готується навчальне приладдя, необхідне для виконання наступного завдання.
· У процесі підготовки домашнього завдання слід робити перерви.
· Вивчаючи заданий матеріал, треба спочатку його зрозуміти, а вже потім запам’ятовувати.
· Перед виконанням письмової роботи необхідно вивчити всі правила, які можуть стати у нагоді.
· Читаючи підручник, треба ставити собі запитання за текстом.
· Дізнаючись про нові поняття і явища, треба пов’язувати їх за змістом із уже відомими.
· Велике завдання необхідно розділяти на частини й працювати над кожною з них окремо.
· Готуватися до творів і доповідей треба заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження, а не залишати таку відповідальну роботу на останній день.
· Необхідно вміти користуватися картами й схемами та використовувати їх під час підготовки усних уроків.
· Треба складати план усної відповіді й перевіряти себе за ним.
За І.М. Рибальченко. Взаємодія з батьками. Х.: Вид. група «Основа»,
2007, с. 154.
Знайти своє покликання – джерело щастя
1. Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння й працевлаштування.
2. Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.
3. Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.
4. Скласти список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій.
5. Визначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професій. 6. Звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, уяви тощо.
7. Прислухатися до своїх від-і чуттів, інтуїції.
8. «Приміряти» кожну з професій. Порівняти, зважити всі «плюси» і «мінуси».
9. Зробити вибір.
10. Упевнено йти до мети.
Професійних вам успіхів і досягнень!
Основні помилки у виборі професії:
1. Поділ на «престижні» і «непрестижні».
2. Ототожнення навчального предмета з професією.
3. Перенесення ставлення до людини на професію.
4. Вибір під чиїмось впливом.
5. Неправильне уявлення про характер праці в певній трудовій діяльності.
6. Вибір під впливом певних обставин.
7. Думки про легке життя.