Комунальний заклад "Харківська гімназія №21 Харківської міської ради"


запам'ятати

 

Сторінка соціального педагога

Графік роботи соціального педагога

Комунального закладу "Харківська гімназія № 21 Харківської міської ради"

Надання консультацій, проведення профілактичних та просвітницьких заходів для учасників освітнього процесу: 

 

Понеділок - 12:00-14:00

 

Середа - 9:00-12:00

 

Четвер - 12:00-14:00

 

 

Корисні поради від UNICEF:

 

https://www.unicef.org/ukraine/family-mental-health

 

Нормативні документи

 

1. Лист МОН від 02.08.2022 № 1/8794-22 “Щодо діяльності психологічної служби у системі освіти в 2022/2023 навчальному році” 

 

https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-diyalnosti-psihologichnoyi-sluzhbi-u-sistemi-osviti-v-20222023-navchalnomu-roci

2. Лист МОН від 10.08.2022 № 1/9105-22 “Щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2022/2023 н. р.” 

 https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-organizaciyi-vihovnogo-procesu-v-zakladah-osviti-u-20222023-n-r     

 

 

 

 

 

 

 

Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО "Ла Страда-Україна"

0 800 500 225;

116 111 (кожного дня, цілодобово)

Соціальний педагог є захисником інтересів дітей в усіх сферах життєдіяльності, забезпечуючи соціально-педагогічний патронаж дітей та молоді, як головного пріоритету і цінності в суспільстві.

Соціальна педагогіка є галуззю педагогіки. Основна категорія яку вона розглядає — соціалізація особистості (входження особистості в соціальне середовище, прийняття норм, цінностей та правил цього середовища).

Соціальна педагогіка в Україні  — досить молода спеціальність, яка зараз знаходиться на етапі розвитку. Як спеціальність та навчальна дисципліна вона була введена досить недавно в 90-х роках 20 ст.

До кола питань, що розглядаються соціальною педагогікою, входять проблеми правового захисту дитини та сім’ї, питання розвитку дитячих ініціатив, виховання дітей з девіантною поведінкою, груп «ризику», різні аспекти допомоги дітям-інвалідам, дітям-сиротам, жертвам обставин тощо.
Орієнтири впевненої людини: 
1. Я маю право оцінювати свою поведінку, думки та емоції і приймати відповідальність за їхнє ініціювання і наслідки для себе.
2. Я маю право вирішувати, чи відповідальний я за вирішення проблем інших людей.
3. Я маю право змінювати свою думку.
4. Я маю право робити помилки і бути відповідальним за них.
5. Я маю право бути нелогічним у прийнятті рішень.
6. Я маю право говорити, що я чогось не знаю.
7. Я маю право говорити, що я чогось не розумію.
8. Я маю право говорити, що я не маю до цього ніякої справи.
9. Я маю право встановити особисті пріоритети.
10. Я маю право говорити «ні» без почуття провини.

 

За участю соціального педагога організована робота з соціального захисту дітей пільгових категорій, до яких належать:

- діти, позбавлені батьківського піклування;

- діти-сироти;

- діти-напівсироти;

- діти, реєстрація яких проведена згідно ст. № 135 Сімейного кодексу України;

- діти з багатодітних родин;

- діти-інваліди;

- діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;

- діти з малозабезпечених сімей;

- діти військовослужбовців, які загинули під час виконання службових обов’язків.

Основні  завдання :

■ створення сприятливих умов для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дітей, забезпечення  їх правового та соціального захисту;

■ допомога в розвитку творчих і потенціальних здібностей дітей;

■ соціальний захист дітей пільгового контингенту.

МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА: створення умов для різнобічного гармонійного розвитку кожного учня, надання комплексної соціальної, психолого-педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям та захист їх конституційних прав, профілактика адиктивної поведінки, злочинності та правопорушень.
Основні завдання:

1.    Супровід учнів «групи ризику», вивчення їх соціального оточення;

2.    Виявлення несприятливих умов, які зумовлюють відхилення в розвитку дитини;

3.    Педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей під опікою, дітей-інвалідів, дітей-напівсиріт, дітей з багатодітних та неповних сімей;

4.    Профілактика вживання алкоголю, наркотиків та інших шкідливих речовин, пропаганда здорового способу життя серед учнів закладу;

5.    Профілактика насилля в сім’ї та в школі;

6.    Консультативна допомога у професійному самовизначенні учнів;

7.    Забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, захист їх інтересів у різноманітних інстанціях.

 

Алгоритм роботи класного керівника з учнями пільгових категорій: 

 

1.     Виявлення учнів пільгового контингенту.

2.     Обстеження житлово – побутових умови проживання дітей пільгового контингенту, складання актів.

3.     Збір даних, що підтверджують належність дітей до пільгових категорій.

4.     Відвідання дітей вдома, вивчення психологічного клімату в сім’ї, виявлення потреб сім’ї.

5.     Складання психолого – педагогічних характеристик цих учнів.

6.     Контроль за відвідуванням уроків, контроль харчування, медичних оглядів.

7.     Залучення учнів пільгового контингенту до занять в гуртках.

8.     Вивчення індивідуальних психологічних якостей дітей.

9.     Забезпечення участі дітей пільгових категорій у районних та міських заходах.

Поведінкою, що відхиляється (девіантною), називають соціальну поведінку, яка не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. І.С.Кон уточнює визначення девіантної поведінки, розглядаючи її як «систему вчинків, що відхиляються від норми, яка є загальноприйнятою або такою, що припускається, чи то норми психічного здоров΄я, чи то права, чи то культури й моралі».

Відхилення в поведінці дітей і підлітків можуть бути зумовлені такими причинами:

- соціально-педагогічною занедбаністю, коли діти або підлітки поводяться неправильно через свою невихованість, негативні стереотипи поведінки, що склалися, відсутність у них необхідних позитивних знань, умінь і навичок;

- глибоким психологічним дискомфортом, що викликаний неблагополучними сімейними взаєминами, негативним психологічним мікрокліматом у родині, систематичними навчальними не успіхами, взаєминами з однолітками в колективі класу, що не склалися,неправильним (несправедливим, грубим) ставленням до дитини з боку батьків, учителів, однокласників;

- відхиленнями в стані психологічного та фізичного здоров΄я і розвитку, віковими кризами, акцентуаціями характеру й іншими фізіологічними психоневрологічними проблемами;

- відсутністю умов самовираження, незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистісних життєвих цілей і планів;

- бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища й соціально-психологічною дезадаптацією, яка розвивається на цьому підґрунті, зміною соціальних і особистісних цінностей з позитивних в негативні.

 

Як розмовляти з «важким » підлітком?

Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:

- поважати співрозмовника;

- говорити з ним як з рівним;

- аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;

- показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;

- розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;

- бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;

- делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;

- дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;

- бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.

 

Про що розмовляти з «важким» підлітком?

1. Навчання- улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.

2. Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.

3. Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень.

4. Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто).

5. Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.

6. Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією.

7. Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому суїцид них думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.

 

 

Учні "групи ризику"

 

До цієї групи можуть належати учні різних категорій, але найчастіше це

-         діти-сироти;

-          діти, позбавлені батьківського піклування;

-         діти, схильні до правопорушень;

-         діти із деструктивних сімей;

-         діти з вадами фізичного та психічного розвитку;

-         обдаровані діти, із труднощами у спілкуванні.

 

Учні, які потребують посиленої педагогічної уваги:

- схильні до правопорушень ( агресії, крадіжок, брехні та інших вад, що можуть призвести до кримінальних дій);

- поганих звичок: тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії.

Основні характеристики та рекомендації педагогам щодо взаємодії з важковиховуваними

 

Вид поведінки, що викликає напругу

Агресивна поведінка

 

Основна харак-теристика поведінкових проявів

-   поведінка базується на неконтрольованих спонуканнях, потягах;

-   логічна оцінка вчинків не береться до уваги;

-   погіршення самоконтролю;

-   імпульсивність;

-   запальність;

-   впертість;

-   почуття суперництва;

-   яскраві прояви гніву, жорстокості, асоціальних вчинків;

-   конфліктність;

-   егоцентризм  (людина задовольняє лише  свої потреби та     інтереси);

-   підвищена     збудливість,     що     призводить     до     частих   скандалів     та рукоприкладства.

 

Рекомендації

щодо взаємодії

     Робота з батьками:

-  викликати жалість з боку батьків по відношенню до дитини ;

-  пояснити механізм прояву гніву та агресивності;

-  викликати спогади батьків про своє дитинство для аналізу власної агресивної поведінки;

-  з'ясувати ставлення батьків до дитини (до її народження; в перші  місяці життя — бажана/небажана дитина).

    Робота з дитиною:

-  ізоляція дитини від оточуючих на момент агресії;

-  загалом доброзичливо ставитися до дитини;

-  встановлювати довірливі та близькі стосунки;

-  ігнорувати агресивні тенденції, не фіксувати на них увагу оточуючих;

-  встановлювати заборону на агресивні дії;

-  враховувати вікові та життєві кризи дитини;

-  направити до спеціаліста-психолога.

Вид поведінки, що викликає напругу

Депресивні розлади

 

Основ-на харак-теристика поведінкових проявів

-  перевага негативних емоцій;

-  знижений тон переживань та демонстрації емоцій;

-  всеохоплююче почуття нудьги та туги;

-  зниження сили інтересів та вражень;

-  тілесна в'ялість, коливання ваги;

-  погіршення      самопочуття      (зниження      апетиту,      втрата      ваги,      безсоння тощо);

-  загострення       соматичних       захворювань        (головний       біль,       втомлю ваність, сонливість тощо);

-  неакуратне та байдуже ставлення до свого зовнішнього вигляду;

-  постійне почуття самотності, непотрібності, провини та печалі;

-  зменшення контактів, ізоляція від друзів та сім'ї;

-  порушення уваги, що впливає на якість виконання роботи;

-  відсутність планів на майбутнє;

-  роздуми про смерть.

 

Рекомендації

щодо взаємодії

 

-  підбирайте "ключі" до розгадки депресії та її причин;

-  поводьтеся з повагою до особистості депресанта;

-  будьте уважними, не сперечайтеся з ним;

-  задавайте запитання;

-  не втішайте, але разом з тим пропонуйте конструктивний вихід;

-  вселяйте надію;

-  закликайте до активної діяльності, не     залишайте  людину напризволяще;

-  оцінюйте ступінь ризику самогубства;

-  проводьте роз’яснювальну роботу з сім’єю;

-  направте до спеціаліста-психолога.

 

Вид поведінки, що викликає напругу

Демонстративні прояви

 

Основ-на харак-теристика поведінкових проявів

-  постійне бажання бути у центрі уваги, "вразити" оточуючих;

-  швидкоплинна змінюваність емоційних станів (настроїв);

-  яскравість емоцій та емоційних проявів;

-  гнучкість, гарна пристосовуваність;

-  комунікативність;

-  розвиненість інтуїції;

-  вразливість, навіюваність, залежність від впливу соціуму;

-  егоцентризм (трактування ситуацій, виходячи з власних потреб);

-  артистичність, здатність до перевтілювання;

-  потреба постійно отримувати соціальне заохочення.

 

Рекомендації

щодо взаємодії

Робота з батьками:

-            вчити задовольняти потребу дитини в увазі;

-            підтримати у наявний момент часу;

-            проявити зацікавленість особистістю та результатами діяльності;

-            показувати свою небайдужість;

-            об'єктивно ставитися до успіхів та заслуг дитини;

-            не піддаватись на маніпуляції;

-      направити на консультацію до спеціаліста-психолога.

 

Робота з дитиною:

-         створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей;

-         в окремих випадках підіграти дитині, підказуючи вихід з даної ситуації;

-         вчити долати гнів та регулювати тембр і силу голосу;

-         направити на консультацію до спеціаліста-психолога.

 

 

Поради вчителю, що працює з агресивними дітьми


 

 


  • Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

  • Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

  • Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень. 

  • Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло. 

  • Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 

  • Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.

  • Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 

  • Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

 

Поради учням
ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО: 

Задовго до ЗНО

- Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;

- Склади план своєї роботи.  Перед тим визнач -  Хто ти є ? -  сова чи жайворонок.  Склади  план занять на кожен день.

- Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду.
- Змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня  не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної переви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. 
- Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.
- Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.
- Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне  наступне повторення повиннно бути коротшим попереднього.

У день ЗНО

- Будь зконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.

- Дій швидко, але не поспішай.  Перед тим як дати остоочну відповідь , двічі прочитай завадання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

- Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.  

- Читай завжди уважно завдання до кінця.  Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях шлях до помилок.

- Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.

- Використовуй методику виключення.  Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.

- Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ УЧНЯМ З ПІДГОТОВКИ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ 

·        Активно працювати на уроці: уважно слухати та відповідати на запитання.

·        Якщо щось незрозуміло, не соромитися запитувати.

·        Уважно й докладно записувати завдання з кожного предмета.

·        Учитися користуватися довідниками та словниками, щоб уміти з’ясовувати значення незнайомих слів і висловів.

·        Навчитися знаходити необхідну інформацію з допомогою комп’ютера.

·        Складний матеріал уроку треба повторити того ж дня, щоб відразу закріпити його та запам’ятати.

·        Виконуючи домашнє завдання, слід не лише думати, що треба зробити, а ще й з’ясовувати, з допомогою яких засобів і прийомів цього можна досягти.

·        Не соромитися звертатися по допомогу до дорослого й однокласників.

·        Перед виконанням домашньої роботи слід переконатися в тому, що в щоденнику записані всі завдання.

·        Треба визначити послідовність виконання завдань і час, потрібний для виконання кожного з них.

·        На письмовому столі має лежати тільки все необхідне для виконання одного завдання, після чого зі столу прибираються вже використані матеріали та готується навчальне приладдя, необхідне для виконання наступного завдання.

·        У процесі підготовки домашнього завдання слід робити перерви.

·        Вивчаючи заданий матеріал, треба спочатку його зрозуміти, а вже потім запам’ятовувати.

·        Перед виконанням письмової роботи необхідно вивчити всі правила, які можуть стати у нагоді.

·        Читаючи підручник, треба ставити собі запитання за текстом.

·        Дізнаючись про нові поняття і явища, треба пов’язувати їх за змістом із уже відомими.

·        Велике завдання необхідно розділяти на частини й працювати над кожною з них окремо.

·        Готуватися до творів і доповідей треба заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження, а не залишати таку відповідальну роботу на останній день.

·        Необхідно вміти користуватися картами й схемами та використовувати їх під час підготовки усних уроків.

·        Треба складати план усної відповіді й перевіряти себе за ним.

 За І.М. Рибальченко. Взаємодія з батьками. Х.: Вид. група «Основа»,

2007, с. 154.

АЛГОРИТМ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
ПАМ’ЯТКА СТАРШОКЛАСНИКАМ

Знайти своє покликання – джерело щастя

1. Визначити кілька професій, які подобаються, до яких є потяг, існують принципові можливості успішного їх освоєння й працевлаштування.

2. Шукати якнайбільше інформації про ці професії, знайомитися з людьми, які їх представляють.

3. Вислухати думки батьків, учителів, друзів, проаналізувати їх.

4. Скласти список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока платня тощо) і проаналізувати його відносно своєї мети, очікувань, мрій.

5. Визначити фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної з професій. 6. Звернутися до психолога з проханням визначити (дослідити) інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, уяви тощо.

7. Прислухатися до своїх від-і чуттів, інтуїції.

8. «Приміряти» кожну з професій. Порівняти, зважити всі «плюси» і «мінуси».    

9. Зробити вибір.    

10. Упевнено йти до мети.

Професійних вам успіхів і досягнень!

Основні помилки у виборі професії:

1. Поділ на «престижні» і «непрестижні».    

2. Ототожнення навчального предмета з професією.    

3. Перенесення ставлення до людини на професію.    

4. Вибір під чиїмось впливом.

5. Неправильне уявлення про характер праці в певній трудовій діяльності.    

6. Вибір під впливом певних обставин.    

7. Думки про легке життя.