Основний зміст та специфіку всіх сторін розвитку (фізичного, розумового, морального, соціального та ін.) у підлітковому віці визначає перехід від дитинства до дорослості. У всіх напрямках відбувається становлення якісних новоутворень внаслідок перебудови організму, трансформації взаємин з дорослими та однолітками, освоєння нових способів соціальної взаємодії, змісту морально-етичних норм, розвитку самосвідомості, інтересів, пізнавальної та учбової діяльності.

Причини кризи підліткового віку пояснюються психологами по-різному.

На думку Стенлі Холла, Зигмунда Фрейда, криза підліткового віку біологічно зумовлена і тому є неминучою, виявляючись обов'язково в усіх підлітків. Ці психологи аргументують свою позицію тим, що в організмі підлітка неминуче відбуваються глибокі перетворення, які впливають на його переживання і психічний розвиток.

Л. С. Виготський наголошував на тому, що причина кризи підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування. Нині ця суперечність, зумовлена випередженням статевого дозрівання, має особливо гострий характер.

Певне підтвердження думки Л.С.Виготського отримано в дослідженнях Маргарет Мід та Рут Бенедикт, які показали, що криза підліткового віку не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов. Так, дослідниці не знайшли кризи підліткового віку в місцевих жителів острова Самоа в Океанії, які перебувають на первинній стадії суспільного розвитку. У підлітків острова спостерігається гармонійний перехід до дорослості внаслідок відсутності часових розходжень між біологічною та соціальною зрілістю. Щойно дитина досягає фізичної зрілості, вона проходить обряд ініціації (вступу в доросле життя), після чого вважається повноправним дорослим членом громади. Це перший тип переходу від дитинства до дорослості, коли суспільні вимоги до дітей та до дорослих зближені. Він спостерігається в економічно слабо розвинених суспільствах. При другому типі переходу до дорослості існує значна розбіжність суспільних вимог до дітей та дорослих. Саме другий тип має місце у промислово розвинених суспільствах, в тому числі і нашому. Таким чином, дослідження М.Мід та Р.Бенедикт свідчать про те, що тривалість підліткового віку та наявність кризи визначені конкретними соціальними обставинами.

Водночас, дослідження вітчизняних психологів показують, що криза підліткового віку також не є обов'язковою для нашого суспільства, а залежить від успіху в перебудові системи взаємин підлітка з дорослими. Криза з'являється тоді, коли дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнення до нових форм взаємин з батьками та вчителями.

Батьки й вчителі суб'єктивно пов'язують труднощі виховання не з кризою як такою і не з докризовим періодом, коли розпочинався і відбувався процес руйнування старих психологічних структур, а з післякризовим періодом (14-15 років). Тобто для дорослих суб'єктивно найскладнішим є період появи нових і прогресивних психологічних структур, які значно змінюють переживання і поведінку підлітка. Дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед раптовими і кардинальними перетвореннями в поведінці підлітка, не встигають перебудувати свій стиль спілкування з ним.

Рекомендації батькам:

Головне завдання батьків підлітка – допомогти йому пройти шлях дорослішання без помилок, які неможливо виправити. Для цього дуже важливо дитину в даний період його життя навчити контролювати свої емоції.

З підлітком треба розмовляти спокійним впевненим тоном. Якщо в процесі спілкування спалахне сварка і дитина піде в свою кімнату, грюкнувши дверима, як це зазвичай відбувається в подібних ситуаціях, мамі чи татові не можна займати позицію скривдженого. Почекавши хвилин двадцять, можна продовжити розмову, пояснивши при цьому дитині, що в його запальності винні гормональні зміни, однак емоції все ж потрібно тримати на контролі: розмова в такому тоні ображає і ранить близьких людей.
Вируючу кров підлітків можна втихомирити, направивши його кипучу енергію в потрібне русло, наприклад, на заняття спортом або на яку-нубедь творчість.
 

Підліткові важливо допомогти реалізувати свій потенціал. У цьому йому допоможуть заняття за інтересами. Різні гуртки та секції не тільки відвернуть увагу дитини в перехідному віці від небезпечних інтересів, а й підвищать його самооцінку, а також розширять коло спілкування.
 

Оскільки підліткова криза у дітей характеризується дуже болючим сприйняттям власних зовнішніх недоліків, батькам важливо знайти в зовнішності сина чи дочки кілька привабливих рис, звернути на них увагу дитини, пояснити, що людей без недоліків не буває.
Подолати кризу підліткам допомагають близькі друзі. Роль такого друга для юнака чи дівчини може зіграти вихованець, наприклад, собака.

Бувають ситуації, коли криза підліткового віку протікає особливо гостро і проблемно. Діти починають вживати наркотики, алкоголь, ведуть безладне статеве життя, тікають з будинку. Такі проблеми вирішити без допомоги професійних психологів не вийде.

Тому батькам дуже важких підлітків потрібно обов’язково звернутися за допомогою до фахівців.